Козаки (Грицько Нужний)




Козак Грицько Нужний

 

Уривок з М. Грушевського щодо козацької ради 1639 року, дещо скорочений, але без зміни сенсу. 

Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ : ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСИ  Том VІІІ  Частина 1  Розділ 5.2

Загальна козацька рада справдї відбула ся в Київі, 9 вересня 1639 року, в присутности гетьмана Потоцкого. На радї вибрано депутацію до короля і уложено для неї інструкцію.

Король обіцяв свою ласку козакам, коли будуть вірно служити, а сповненнє їx прошень відкладав до будучого сойму. На те щоб увести в житє соймові постанови, визначені були комісари.

З визначених королем до комісії визначнїйших осіб крім гетьмана Потоцкого ставив ся тільки камінецький каштелян Миколай Гербурт. З ним Потоцкий зїхав ся в Білій Церкві і виїхав до козацького війська. По вступній промові Потоцкого наступала церемонїя віддавання армати, поставленої серед ради, і клейнотів. Тяжко зітхали козаки, коли корогви козацькі, булави й иньші знаки військові складали ся до ніг комісарів. По сїй церемонїї Потоцкий з комісарами заповів іменованнє комісара і полковників.


 

Коли козаки згідно і одностайно заявили, що їх приймають, проголошено комісаром Петра Коморовского, передано йому королївський привилей на сей уряд і зараз потім військо зложило присягу на послушність. Потім подібним же чином іменовано полковників. Черкаським полковником визначено ротмістра Яна Ґіжицкого, переяславським Станїслава Олдаковского, „товариша” одної з хоругов; канївським Амброжія Сєкєжіньского. Корсунським полковником став Кирик Чиж, очевидно Русин, „чоловік рицарський і статечний, з котрого козаки були дуже вдоволені”. На білоцерківське полковництво постановлено Станїслава Каленского, бо за нього „іменем п. воєводи (мб. київського) просив оден з комісарів, київський підстолїй, Бжозовский”. Чигринське дано Янови Закжевскому. З виїмком Ґіжицкого все се були жовнїри коронних військ. Поляки коли не родом, то всїм своїм складом, „шляхта родовита, в справах рицарських досвідчена”. По своїм іменованню вони зложили присягу.
Потім визначено на низші уряди — вже козаків. Осавулами військовими іменовано найбільш випробованих і заслужених реєстровиків — Левка Бубнівського й Іляша Караімовича, й їм визначено до 600 зол. річної платнї. Осавулами полковими, з платнею по 250 зол., стали: в Черкаськім Каленик Прокопович, в Переяславськім Левко Мокієвський, в Канівськім Яков Андрієвич, в Корсунськім Іван Нестеренко Бут, в Білоцерківськім Мойсей Коробченко, в Чигринськім Роман Пешта. Сотниками настановлені (по десять в кождім полку): в Черкаськім Григорий Себастянович, Ячук Савич, Мартин Грицькович, Онисько Заяць, Богуш Барабаш, Прокіп Лященко, Данило Городчаня, Мойсей Опара, Богдан Топига, Себастян Богуславський. В Переяславськім Михайло Ворона, Фесько Лютай, Грицько Ворона, Михайло Залеський, Захар Яготинський, Дмитро Перехриста, Михайло Каша, Северин Мокієвський, Мисько Пашкевич, Остап Литовець. В Канівськім: Іван Іванович Боярин, Андрій Лагода, Лукаш Криштофович. Петро Маркович, Матвій Козаченко, Данило Дробищенко, Андрій Гунька, Ілько Бут, Яцко Костенко, Федір Дукаренко. В Корсунськім: Михайло Мануйлович, Максим Нестеренко, Павел Гайдученко, Іван Ющенко, Андрушко Балакиєнко, Микола Вояновський, Яцко Якубенко, Сасько Димидович, Богдан Щигловський, Мисько Іваниченко. В Білоцерківськім: Яцко Клїша, Яцина Лютеренко, Яцко Сверщенко, Сахно Куниченко, Данило Гича, Стефан Шевченко, Савка Москаленко, Матяш Половський, Гаврило Хроленко, Тишко Клїша.

 

В Чигринськім: Богдан Хмельницький, Федір Якубович, Дорош Куцкович, Павло Смитка, Стефан Якимович, Василь Мацкович, Грицько Нужний, Андрій Муха, Федір Якубович Вешняк, Семен Василенко. Сотникам визначено по 200 зол. платнї. Нарештї настановлено також отаманів сотенних („поручники, їх назвиском ватамани, аби при кождім сотнику були'') — по одному в сотнї, з платою по 60 зол.
Як бачимо, на сї низші уряди визначено в переважнїй більшости самих козаків — Українцїв, не шляхетських родів, хоч шляхетські елєменти в козаччинї були все ще досить значні і при охотї можна було набрати з них всю низшу старшину. Але сього, мабуть, умисно не хотїли робити, щоб бодай такими низшими урядами нагородити льояльних.



Обновлен 22 фев 2019. Создан 24 апр 2014